проволока
Проволо́ка. Зволікання, недотримання терміну, невчасне виконання чогось. Для того треба призвичаїти читачів до порядку і до додержуваня речинця відданя, який може, приміром, виносити місяць для научних, а дві неділі для белетристичних книжок: для приміру можна навіть накладати кару за проволоку, хоть би тільки по 10 сотиків за кождий день по речинци (Кузеля, 1910, 9)
// порівн. укр. заст. проволока — затримка, зволікання (у справі); пол. przewłoka, заст. -те саме; рос. проволока, проволочка — те саме.
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.