проволока —
Проволо́ка: — затримка, зволікання при виконанні чого-небудь [44-1]
Словник з творів Івана Франка
проволока —
проволо́ка іменник жіночого роду затримка розм.
Орфографічний словник української мови
проволока —
Проволо́ка. Зволікання, недотримання терміну, невчасне виконання чогось. Для того треба призвичаїти читачів до порядку і до додержуваня речинця відданя, який може, приміром, виносити місяць для научних, а дві неділі для белетристичних книжок...
Українська літературна мова на Буковині
проволока —
-и, ж., розм. Затримка, зволікання при виконанні чого-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
проволока —
див. затяжка, застій
Словник чужослів Павло Штепа
проволока —
ПРОВОЛО́КА, и, ж., розм. Затримка, зволікання під час виконання чого-небудь. – Служба проволоки не терпить! – в розпуці скрикнула Целя і поспішним кроком подалася до пошти (І. Франко).
Словник української мови у 20 томах
проволока —
ЗВОЛІКА́ННЯ (затримка з виконанням, завершенням чого-небудь), ТЯГАНИ́НА, ЗАТЯ́ЖКА, ПРОВОЛО́КА розм., ВІДВОЛО́КА діал., МНИ́ХИ мн., діал., зневажл. Узявши слово, Морозицький дорікнув ученим за зволікання з відповідями й рекомендаціями (О.
Словник синонімів української мови
проволока —
ПРОВОЛО́КА, и, ж., розм. Затримка, зволікання при виконанні чого-небудь. — Служба проволоки не терпить! — в розпуці скрикнула Целя і поспішним кроком подалася до пошти (Фр., II, 1950, 312); Коломієць без проволоки наказав комсомольцям порозводити додому дівчат (Речм., Весн. грози, 1961, 181).
Словник української мови в 11 томах
проволока —
Проволока, -ки ж. Замедленіе, проволочка. Шевч. (О. 1862. III. 7). Пішло наше діло у проволоку. Волч. у.
Словник української мови Грінченка