проволока
ПРОВОЛО́КА, и, ж., розм. Затримка, зволікання при виконанні чого-небудь.
— Служба проволоки не терпить! — в розпуці скрикнула Целя і поспішним кроком подалася до пошти (Фр., II, 1950, 312);
Коломієць без проволоки наказав комсомольцям порозводити додому дівчат (Речм., Весн. грози, 1961, 181).
Словник української мови (СУМ-11)