прудко

Пру́дко. Швидко, прудко. Голоси прудко поуладжували ся — і розлила ся немов пісня пісень, чарівна, то страстно гремуча, то покірно опухаюча любовна нута (Галіп, 25); Яко досвідчена в світі женщина, пані Матушиньска приступала до грядучої приємности не прудко, легкодушно, але з певними думками (Галіп, 77)

// пол. prędko — швидко, прудко.

Значення в інших словниках

1. прудко — пру́дко прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. прудко — див. ШВИДКО.  Словник синонімів Караванського
3. прудко — присл. 1》 Присл. до прудкий. 2》 діал. Скоро.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. прудко — ПРУ́ДКО, присл. 1. Присл. до прудки́й. Робота йшла прудко (І. Франко); Дівчина .. висмикнула свою руку і стрибнула від нього так прудко, що її накрохмалена спідниця аж залопотіла (М. Коцюбинський); Прудко бігав Олекса.  Словник української мови у 20 томах
5. прудко — ШВИ́ДКО (з великою швидкістю), СТРІ́МКО, СТРІМЛИ́ВО, СКО́РО, ХУ́ТКО, БИ́СТРО, ПРУ́ДКО, ШПА́РКО, ГІ́НКО, МЕРЩІ́Й, СТРІЛО́Ю, ВИ́ХОРЕМ, ВИ́ХОРЦЕ́М, ПОРИ́ВНО підсил., ПОРИ́ВЧАСТО підсил., НЕВПИ́ННО (НЕУПИ́ННО) підсил., ШАЛЕ́НО підсил.  Словник синонімів української мови
6. прудко — Пру́дко, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. прудко — Пру́дко нар. Быстро, скоро. Чуб. І. 74. Жени коні прудко, повертайся хутко. н. п.  Словник української мови Грінченка