пукати
Пу́кати. Стукати (у двері, вікно). Хтось пукає у двері моєї хати. Входить дідусь в зеленім сьвяточнім ґданьскім жупані, підперезаний широким поясом, з шапкою на завісах в руках (О. Маковей, “Мій прадід”, Б. 1896, 165-166, 1)
// пол. pukać — стукати.
Попу́кати, пу́кати. Потріскати, розтріскатися. Начинєз медом треба тримати в сухім місци і стеречи взимі від морозів, аби начинє не попукало (Товариш, 1908, 276)
// пол. popękać — потріскатися.
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.