Українська літературна мова на Буковині

підперти

Підпе́рти, підпира́ти. Підтримати, підтримувати. Просимо і нашихъ буковиньскихъ братôвъ повисшу ціль подперти (Б., 1887, рекл.); Тепер черга на руску патріотичну інтеліґенцию, щоб морально і материяльно підперла нас, і тим помогла нам сповнити велике діло (Б., 1895, 11, 3); Правительство росийске буде, мабуть, енерґічно підпирати Хіну при заключеню мира так, що Япан не одержить ані кусника хіньскої землі (Б., 1895, 12, 4); Схоче хто з тих, що вже має лучшу чи гіршу фірму, підперти мене-то добре; справа преці має загальне значінє, а не особисто моє, а не схоче — то звістно, я не маю способу притягнути (Маковей, Листи, 558); Я надіюсь звістки про стипендію. Не знаю, чи я Вам писала, що я лиш одна-одніська компетентка була і що мою просьбу звідси дуже гарно підперли? (Коб., Листи, 75, 410); Рада громадска повинна підпирати читальню в селі, а як нема читальні, то щороку призначити бодай 3-5 зр[иньских] на книжки до бібліотеки громадскої (шкільної) (См.-Стоцький, Громада, 20); Люди бачили, що господарка спілкова на добре їм виходить, то й всіма силами підпирали конзумцийну спілку (Товариш, 1908, 155); Гіпотеза є тим певнійша, чи більше підпирає її арґументів, признаних уже правдивими (Канюк, 1911, 48); Все те підприняв виділ в певнім сподіваню, що ціле сьвященство з одушевленям підопре сей почин (Звідомл., 1914, 26)

// порівн. пол. popierać — підтримувати, підкріплювати, сприяти, podpierać — підпирати, підтримувати.

Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.

Значення в інших словниках

  1. підперти — підпе́рти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. підперти — [п'ідпертие] -д'іпру, -д'іпреиш /-д'іпреш, -д'іпреимо, -д'іпреитеи/-д'іпреите; нак. -д'іпри, -д'іпр'іт'  Орфоепічний словник української мови
  3. підперти — див. підпирати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. підперти — ПІДПЕ́РТИ див. підпира́ти.  Словник української мови у 20 томах
  5. підперти — ДОВО́ДИТИ (підтверджувати істинність, правильність чогось фактами, міркуваннями, доказами), ДОКА́ЗУВАТИ, ОБҐРУНТО́ВУВАТИ, МОТИВУВА́ТИ, УМОТИВО́ВУВАТИ (ВМОТИВО́ВУВАТИ), ПОКА́ЗУВАТИ, АРГУМЕНТУВА́ТИ книжн., ПРИСВІ́ДЧУВАТИ діал.; ОБСТАВЛЯ́ТИ, ПІДПИРА́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
  6. підперти — Підпе́рти, див. підпира́ти  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. підперти — ПІДПЕ́РТИ див. підпира́ти.  Словник української мови в 11 томах
  8. підперти — Підпе́рти, -ся см. підпірати, -ся.  Словник української мови Грінченка