після
Пі́сля (чого?), прийм. Згідно з (чим?), за (чим?). Чи дали наші панотці після припису знати до староства про сі збори? (Б., 1895, 9, 4); Правительство не думає робити ніяких змін, а газети, котрі ширять противні гадки, будуть карані після закона (Б., 1895, 10, 3); Загальновідомою є річ, що дійсно існує договір між Австриєю, Росиєю і Румунією, після котрого має бути в певнім часі Прут зрехульованим і зробленим сплавним від Новоселиці аж до єго впливу в Дунай (Б., 1899, 36, 1); Старшина має доглядати, чи будинок будує ся після пляну і після приписів (См.-Стоцький, Громада, 18); Відтак в школі, коли професор питає після книжкового шабльону, [ученик] рецитує докладно все з гори на долину — часом лише яке qui pro quo, яке непорозумінє або перекрученє уріжнороднює ситуацию (Корд., 1904, 16); Кождий ляндльорд обов’язаний після сего проекту призначити означену кількість своєї землі на малі фарми і випахтувати їх хліборобам на 80 літ за чинш, вже з гори назначений (Б., 1907, 62, 2); Ще після цісарского патенту з року 1848 і після конституції з року 1849 мало ся Галичину поділити на дві части і україньска частина мала уконституовати ся як осібний коронний край. На жаль, ніколи не здійснено сих постанов (Б., 1909, 47, 1); Після степеня набезпечности (певности), з якою висказуєть ся присуд, а то чи полученє підмета з присудком виявляєть ся дійсним, непевним (можливим) або конечним ділимо присуди на: [1) дійсні; 2) непевні; 3) конечні] (Канюк, 1911, 27); При внутрішнім уладжуваню школи треба в першій мірі уважати на поділ дітий після кляс, після віку та таланту учеників (Канюк, 1911, 105);
● Після звичаю — за звичаєм. Минувшого тижня похоронено помершого в Ґрініч Хінця на кладовищи в Льондоні строго після хіньского звичаю. Коли спущено вже трумну в могилу покрито єї рижом і річами з паперу і поставлено фляшку вина женевского (Б., 1895, 42, 3);
● Після моєї думки — на мою думку. Після моєї думки, повинен статут бути короткий, щоби єго кождийміг поняти (Б., 1895, 2, 2);
● Після себе - по собі, порівнюючи з собою. Кождий, звісно, судить других після себе (Б., 1895, 12, 1).
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.