радити

Ра́дити (над чим?). Обговорювати, розглядати. Буковиньский сойм, як кажуть, має бути скликаний по великодни на коротку сесию, на котрій будуть радити лише над будовою льокальних зелізниць на шляхах Вижниця — Неполоківці або Вижниця — Лукавець (Б., 1895, 12, 4)

// пол. radzić (nad czymś, kimś) — обговорювати, розглядати (що?), радитися (над чим?).

Значення в інших словниках

1. радити — ра́дити дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. радити — Давати |по|раду, дораджувати, консультувати, д. раяти; (над чим) радитися; (у скруті) вживати заходів <н. треба щось радити>; (ким) Б. З. ПОРЯДКУВАТИ; док. ПОРАДИТИ, піддати думку.  Словник синонімів Караванського
3. радити — Відговорювати, відмовляти (до чого), відраджувати, відраювати, впливати (на кого), доводити, збуджувати (до чого), інструктувати, консультувати, навчати, надоумлювати, налучати, напоумлювати, напоумляти, направляти, напрямляти, напучати, напучувати...  Словник синонімів Вусика
4. радити — -джу, -диш, недок. 1》 неперех., з інфін. Давати кому-небудь пропозицію, вказівку, як діяти за яких-небудь обставин, допомагати добрим словом у скруті. 2》 неперех. Те саме, що радитися 2). 3》 перех.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. радити — РА́ДИТИ, джу, диш, недок. 1. з інфін. Давати кому-небудь пропозицію, вказівку, як діяти в певних обставинах, допомагати добрим словом у скруті.  Словник української мови у 20 томах
6. радити — Добре той радить, що людей не звадить. Хто не приводить людей до колотнечі, той дає добру раду. Другого радься, а свій розум май. Вислухай терпеливо чужу думку, та сам рішай. Радься всіх, слухай лиш одного, а то себе самого. Значіння, що й попереднє.  Приповідки або українсько-народня філософія
7. радити — II. НАСТАВЛЯ́ТИ кого (давати конкретні поради, настанови, як слід робити, поводитися в тих чи інших випадках), НАСТАНОВЛЯ́ТИ рідше, НАПУ́ЧУВАТИ (НАПУЧА́ТИ), НАВЧА́ТИ (НАУЧА́ТИ рідко), НАКА́ЗУВАТИ кому (перев. із спол. щоб), НАУЩА́ТИ заст.  Словник синонімів української мови
8. радити — Ра́дити, ра́джу, ра́диш, ра́дить, ра́дять; радь, ра́дьмо, ра́дьте  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. радити — РА́ДИТИ, джу, диш, недок. 1. неперех., з інфін. Давати кому-небудь пропозицію, вказівку, як діяти в яких-небудь обставинах, допомагати добрим словом у скруті. Дядько радить мені заїхати в Коломию (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах
10. радити — Ра́дити, -джу, -диш гл. 1) Совѣтовать, помогать. Добре той радить, хто людей не звадить. Ном. Радять мене люде. Мет. 26. Було ражу її: зробімо так. МВ. І. 9. 2) Рядить, судить, совѣтоваться. Як не радь, не буде так, як ти хочеш, а так буде, як Бог дасть.  Словник української мови Грінченка