радник

Ра́дник. Те саме, що радний. Тому що більшість радників громадских зрекла ся своїх мандатів, мусить ся тепер розписати нові вибори (Б., 1907, 66, 3).

Значення в інших словниках

1. радник — ра́дник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. радник — Порадник, дорадник, як ім. радний, зст. радця; (посольства) урядовець.  Словник синонімів Караванського
3. радник — [радниек] -ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -кие, -к'іў  Орфоепічний словник української мови
4. радник — -а, ч. 1》 розм. Те саме, що порадник 1). 2》 Назва деяких службових посад, а також осіб, що обіймають ці посади. 3》 У дореволюційній Росії – складова частина в назві цивільних чинів різних класів за табелем рангів, а також назва осіб, які мали ці чини.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. радник — РА́ДНИК, а, ч. 1. розм. Те саме, що пора́дник 1. Сім книг написано [М. Коцюбинським], і тільки останню, сьому, не побачить Горький – радник і критик, друг і спільник (Ю. Яновський); Бондаренко сказав: – Далеко, хлопці, не заїдете цим паровозом.  Словник української мови у 20 томах
6. радник — ПОРА́ДНИК (той, хто радить, дає поради), РА́ДНИК розм., НАПРА́ВНИК розм., ДОРА́ДНИК розм. На біду, в Петра не було ні сестри, ні матері; мав він за порадників тільки старого, грізного панотця да жартівливе товариство (П.  Словник синонімів української мови
7. радник — Ра́дник, -ка; -ники, -ків ра́йця = ра́дник, -ка  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. радник — РА́ДНИК, а, ч. 1. розм. Те саме, що пора́дник 1. Сім книг написано [М. Коцюбинським], і тільки останню, сьому, не побачить Горький — радник і критик, друг і спільник (Ю. Янов., І, 1954, 15); Бондаренко сказав: — Далеко, хлопці, не заїдете цим паровозом.  Словник української мови в 11 томах