радник
РА́ДНИК, а, ч.
1. розм. Те саме, що пора́дник 1.
Сім книг написано [М. Коцюбинським], і тільки останню, сьому, не побачить Горький — радник і критик, друг і спільник (Ю. Янов., І, 1954, 15);
Бондаренко сказав: — Далеко, хлопці, не заїдете цим паровозом. Один перегін дві години їхали. — А ти, дядю, проходь собі, — змірявши поглядом непроханого радника, сказав велетень (Головко, II, 1957, 458).
2. Назва деяких службових посад, а також осіб, що займають ці посади.
У глибокому м’якому кріслі напівлежить сухорлявий радник посольства (Коз., Вісімсот.., 1953, 29);
Радник міністерства відразу перейшов до справи (Кулик, Записки консула, 1958, 54).
3. У дореволюційній Росії — складова частина в назві цивільних чинів різних класів за табелем рангів, а також назва осіб, які мали ці чини.
Надві́рний ра́дник див. надві́рний;
Ста́тський ра́дник див. ста́тський;
Тає́мний ра́дник див. тає́мний;
Титуля́рний ра́дник див. титуля́рний.
Словник української мови (СУМ-11)