ревність
Ре́вність. Завзяття, пильність у справах. Завелись ту специялісти від сплетнів; котрі по цілім Львові розносять всякі зачуті і незачуті вісти, на потіху “Галичанина ", котрий з ревностию, гідною лучшої справи, зараз їх нотує (Б., 1895, 13, 3); Як з сего справозданя бачимо, в иньших краях дбають о садівництво з всею ревностию (Б., 1895, 16, 4)
// порівн. рос. ревность, ревностность — старанність, пильність, завзяття, щирість, запад пол. rzewność — чутливість, сентиментальність, чулість, зворушливість.
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.