1. Українська літературна мова на Буковині

ревність

Ре́вність. Завзяття, пильність у справах. Завелись ту специялісти від сплетнів; котрі по цілім Львові розносять всякі зачуті і незачуті вісти, на потіху “Галичанина ", котрий з ревностию, гідною лучшої справи, зараз їх нотує (Б., 1895, 13, 3); Як з сего справозданя бачимо, в иньших краях дбають о садівництво з всею ревностию (Б., 1895, 16, 4)

// порівн. рос. ревность, ревностность — старанність, пильність, завзяття, щирість, запад пол. rzewność — чутливість, сентиментальність, чулість, зворушливість.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ревність — ре́вність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. ревність — -ності, ж. 1》 Властивість за знач. ревний 1-4). 2》 розм., рідко. Те саме, що ревнощі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ревність — РЕ́ВНІСТЬ, ності, ж. 1. Властивість за знач. ре́вний 1–4. Він похвалив Івана за ревність у краєзнавчій роботі (П. Колесник); Не можна сказати, щоб після такого знайомства з історією католицької церкви Стаха перестала ходити у церкву .. Словник української мови у 20 томах
  4. ревність — РЕ́ВНІСТЬ, ності, ж. 1. Властивість за знач. ре́вний 1-4. Він похвалив Івана за ревність у краєзнавчій роботі (Кол., Терен.., 1959, 239); Не можна сказати, щоб після такого знайомства з історією католицької церкви Стаха перестала ходити у церкву.. Словник української мови в 11 томах