ревність
РЕ́ВНІСТЬ, ності, ж.
1. Властивість за знач. ре́вний 1-4.
Він похвалив Івана за ревність у краєзнавчій роботі (Кол., Терен.., 1959, 239);
Не можна сказати, щоб після такого знайомства з історією католицької церкви Стаха перестала ходити у церкву.. Але її молитви втратили свою давню ревність, а сповіді — щирість (Вільде, Сестри.., 1958, 386).
2. розм., рідко. Те саме, що ре́внощі.
Його жінка.. труїла йому найкращі і найлюбіші хвилини в житті. Її несита ревність не давала йому покою ні на одну хвилину (Мирний, III, 1954, 373);
До пізнього вечора блукав Микола по лісу, терзаючись ревністю, роздумуючи над долею Оксани (Гжицький, У світ.., 1960, 170).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ревність — ре́вність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- ревність — Ре́вність. Завзяття, пильність у справах. Завелись ту специялісти від сплетнів; котрі по цілім Львові розносять всякі зачуті і незачуті вісти, на потіху “Галичанина ", котрий з ревностию, гідною лучшої справи, зараз їх нотує (Б. Українська літературна мова на Буковині
- ревність — -ності, ж. 1》 Властивість за знач. ревний 1-4). 2》 розм., рідко. Те саме, що ревнощі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ревність — РЕ́ВНІСТЬ, ності, ж. 1. Властивість за знач. ре́вний 1–4. Він похвалив Івана за ревність у краєзнавчій роботі (П. Колесник); Не можна сказати, щоб після такого знайомства з історією католицької церкви Стаха перестала ходити у церкву .. Словник української мови у 20 томах