ревність
РЕ́ВНІСТЬ, ності, ж.
1. Властивість за знач. ре́вний 1–4.
Він похвалив Івана за ревність у краєзнавчій роботі (П. Колесник);
Не можна сказати, щоб після такого знайомства з історією католицької церкви Стаха перестала ходити у церкву .. Але її молитви втратили свою давню ревність, а сповіді – щирість (Ірина Вільде).
2. розм., рідко. Те саме, що ре́внощі.
Його жінка .. труїла йому найкращі і найлюбіші хвилини в житті. Її несита ревність не давала йому покою ні на одну хвилину (Панас Мирний);
До пізнього вечора блукав Микола по лісу, терзаючись ревністю, роздумуючи над долею Оксани (В. Гжицький).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ревність — ре́вність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- ревність — Ре́вність. Завзяття, пильність у справах. Завелись ту специялісти від сплетнів; котрі по цілім Львові розносять всякі зачуті і незачуті вісти, на потіху “Галичанина ", котрий з ревностию, гідною лучшої справи, зараз їх нотує (Б. Українська літературна мова на Буковині
- ревність — -ності, ж. 1》 Властивість за знач. ревний 1-4). 2》 розм., рідко. Те саме, що ревнощі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ревність — РЕ́ВНІСТЬ, ності, ж. 1. Властивість за знач. ре́вний 1-4. Він похвалив Івана за ревність у краєзнавчій роботі (Кол., Терен.., 1959, 239); Не можна сказати, щоб після такого знайомства з історією католицької церкви Стаха перестала ходити у церкву.. Словник української мови в 11 томах