резиґнувати
Резиґнувати (з чого?). Усуватися від виконання офіційних обов’язків, складати з себе повноваження. І так повстає суперечка між Галичанами і Буковинцями під час дискусії над вибором комісії, що має заняти ся справою делегації на академічне віче у Львові (7. VII. 1899 р.), а голова (Галичанин) резиґнує із головства, “щоби Буковинцям не стояти на перешкоді в їх роботі” (30.III. 1900) (Сімович, 1908, 520)
// пол. rezygnować (z czego?) — 1) відмовлятися (від чого?), зрікатися (чого?), 2) упокорюватися, не ремствувати.
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.