резиґнувати

резиґнува́ти

-ую, -уєш, книжн., заст.

Цілковито підкорятися долі.

Значення в інших словниках

1. резиґнувати — Резиґнувати (з чого?). Усуватися від виконання офіційних обов’язків, складати з себе повноваження. І так повстає суперечка між Галичанами і Буковинцями під час дискусії над вибором комісії...  Українська літературна мова на Буковині
2. резиґнувати — РЕЗИҐНУВА́ТИ.  Словник української мови у 20 томах
3. резиґнувати — резиґнува́ти відмовлятися (ст): Пропоную: всі на дансінґ! З чаю резиґнуємо (Марська)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. резиґнувати — Резиґнува́ти, -ну́ю, -ну́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)