ручник
Ручни́к. Рушник. Полотна краєві чисто лянні, від найтонших до грубих ґатунків на сорочки, ногавиці, простирала, сінники і т. п., надто ручники, хусточки, обруси, серветки (Б., 1891, рекл.)
// порівн. пол. ręcznik — рушник.
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.