ручник
А, ч.
1. авт. Ручне гальмо.
2. Дурень, людина зі сповільненою реакцією (гірше, ніж гальмо). Ну ти і ручнік!
◇
Ставати на ручнік — уповільнено сприймати.
Зніматись з ручника — починати розуміти щось. Та знімись нарешті з ручника: вже п'ятий раз про одне і те саме говоримо.
Словник сучасного українського сленгу