самохвальба
Самохвальба́. Самовихваляння. А тепер ще лиш подамо віночок зі слів самохвальби і крутарства Купчанка (Б., 1895, 12, 2)
// порівн. пол. samochwalstwo — самохвальба, samochwalca, samochwała — хвалько.
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.