судець
Суде́ць. Той, хто судить, — висловлює свою думку, оцінку, міркування щодо чогось. Воно мені таки здає ся, що то якось не личить бути судцем своєї власної справи (Б., 1895, 10, 2)
// див. суд, осуд.
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.