судець
СУДЕ́ЦЬ, дця́, ч., рідко.
Те саме, що суддя́ 1, 3.
Я .. не беруся бути чиїмсь судцем в отаких-о [сердечних] справах (А. Кримський).
△ (1) Мирови́й суде́ць – те саме, що Мирови́й суддя́ (див. суддя́).
Зараз-таки подав [писар] таку одписку, що волость не має права судити й карати за зобідження [зобидження] словом і вчинком, що ці діла [цими ділами] відає мировий судець (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)