суденце
СУДЕ́НЦЕ, я, с.
Зменш. до судно́1.
[Запорожці:] Ой, по морю, по морю, Та по тихому Дніпру, Там плавало суденце, Помальоване денце (І. Нечуй-Левицький);
Від причалу відокремилось невеличке суденце і легко, мов листочок, загойдалось на хвилях (М. Олійник);
* У порівн. Легкий будиночок здригався, як вутле, поки що заякорене суденце (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)