суденце
СУДЕ́НЦЕ, я, с. Зменш.-пестл. до судно́¹.
[Запорожці:] Ой, по морю, по морю, Та по тихому Дніпру, Там плавало суденце, Помальоване денце (Н.-Лев., II, 1956, 464);
Від причалу відокремилось невеличке суденце і легко, мов листочок, загойдалось на хвилях (М. Ол., Туди, де бій, 1971, 116);
*У порівн. Легкий будиночок здригався, як вутле, поки що заякорене суденце (Гончар, Циклон, 1970, 200).
Словник української мови (СУМ-11)