1. Словник української мови у 20 томах

судець

СУДЕ́ЦЬ, дця́, ч., рідко.

Те саме, що суддя́ 1, 3.

Я .. не беруся бути чиїмсь судцем в отаких-о [сердечних] справах (А. Кримський).

△ (1) Мирови́й суде́ць – те саме, що Мирови́й суддя́ (див. суддя́).

Зараз-таки подав [писар] таку одписку, що волость не має права судити й карати за зобідження [зобидження] словом і вчинком, що ці діла [цими ділами] відає мировий судець (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. судець — суде́ць іменник чоловічого роду, істота суддя рідко Орфографічний словник української мови
  2. судець — Суде́ць. Той, хто судить, — висловлює свою думку, оцінку, міркування щодо чогось. Воно мені таки здає ся, що то якось не личить бути судцем своєї власної справи (Б., 1895, 10, 2) // див. суд, осуд. Українська літературна мова на Буковині
  3. судець — -дця, ч., рідко. Те саме, що суддя 1), 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. судець — Суде́ць, -дця́, -дце́ві; су́дці, -дців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. судець — СУДЕ́ЦЬ, дця́, ч., рідко. Те саме, що суддя>́ 1, 3. Я.. не беруся бути чиїмсь судцем в отаких-о [сердечних] справах (Крим., II, 1972, 73). Мирови́й суде́ць — те саме, що Мирови́й суддя́ ( див. мирови́й). Словник української мови в 11 томах
  6. судець — Судець, -дця м. Судья. Стали судці судити. Грин. III. 93. Бог дасть судця, а чорт розсуди я. Ном. № 7381. Словник української мови Грінченка