суджений
СУ́ДЖЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до суди́ти.
Найнеймовірніші чутки гасали по селах та хуторах: німці .. палять хліба в Грунському районі, вирубують ліси, щоб не заводилися партизани: ті, що були розкуркулені та суджені за Радянської влади, тікають із тюрем (Григорій Тютюнник);
– В моїй долі є страшенне, безщасне непорозуміння, яке оплутало моє життя, зламало суджений мені талан (М. Старицький);
Того, що суджене, боятися не треба (В. Мисик);
// су́джено, безос. пред.
Микита – це був теж коновод з їх товариства. Його піймано, суджено (Б. Грінченко);
[Жірондист:] Кожний в світі може тільки жити або вмирати, третього ж – нічого не суджено на сьому світі людям (Леся Українка).
2. у знач. ім. су́джений, ного, ч.; су́джена, ної, ж. Призначений (призначена) долею; наречений (наречена).
[Маруся:] Мій суджений, мабуть, ще десь на припічку кашу їсть (М. Кропивницький);
Дружки й світилки, як побачили Оксаниного судженого, оплакували товаришку та більше сумних пісень співали, ніж весільних (А. Іщук);
– Мамко, я збираюся шукати мою суджену. – Не йди, синку, нікуди. Ти можеш і тут оженитися (В. Королевич).
Значення в інших словниках
- суджений — су́джений 1 дієприкметник від: суди́ти су́джений 2 іменник чоловічого роду, істота наречений Орфографічний словник української мови
- суджений — Наречений, молодий; коханий; (судом) засуджений. Словник синонімів Караванського
- суджений — див. наречений Словник синонімів Вусика
- суджений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. теп. і мин. ч. до судити. || суджено, безос. присудк. сл. 2》 у знач. ім. суджений, -ного, ч.; суджена, -ної, ж., розм. Призначений (призначена) долею; наречений (наречена). Великий тлумачний словник сучасної мови
- суджений — Наречений, призначений, приділений, приречений Словник чужослів Павло Штепа
- суджений — су́джений: ◊ від су́дженого не втече́ш від долі не втечеш (Франко) (м, ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- суджений — НАРЕЧЕ́НИЙ (чоловік стосовно до жінки, з якою має одружитися), ЖЕНИ́Х, СУ́ДЖЕНИЙ фольк.; МОЛОДИ́Й, МОЛОДИ́К рідше, КНЯЗЬ фольк. (під час весілля); СВА́ТАЧ розм. (той, хто сватається). Весільним столом котився сміх.. Словник синонімів української мови
- суджений — Су́джений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- суджений — СУ́ДЖЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до суди́ти. Найнеймовірніші чутки гасали по селах та хуторах: німці.. палять хліба в Грунському районі, вирубують ліси, щоб не заводилися партизани: ті, що були розкуркулені та суджені за Радянської влади... Словник української мови в 11 томах
- суджений — Суджений, -а, -е Суженый. Ой вечірняя зоря двоє діток привела: однеє родженеє, а другеє судженеє. н. п. Словник української мови Грінченка