суджений
Наречений, молодий; коханий; (судом) засуджений.
Джерело:
Практичний словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- суджений — су́джений 1 дієприкметник від: суди́ти су́джений 2 іменник чоловічого роду, істота наречений Орфографічний словник української мови
- суджений — див. наречений Словник синонімів Вусика
- суджений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. теп. і мин. ч. до судити. || суджено, безос. присудк. сл. 2》 у знач. ім. суджений, -ного, ч.; суджена, -ної, ж., розм. Призначений (призначена) долею; наречений (наречена). Великий тлумачний словник сучасної мови
- суджений — Наречений, призначений, приділений, приречений Словник чужослів Павло Штепа
- суджений — СУ́ДЖЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до суди́ти. Найнеймовірніші чутки гасали по селах та хуторах: німці .. палять хліба в Грунському районі, вирубують ліси, щоб не заводилися партизани: ті, що були розкуркулені та суджені за Радянської влади... Словник української мови у 20 томах
- суджений — су́джений: ◊ від су́дженого не втече́ш від долі не втечеш (Франко) (м, ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- суджений — НАРЕЧЕ́НИЙ (чоловік стосовно до жінки, з якою має одружитися), ЖЕНИ́Х, СУ́ДЖЕНИЙ фольк.; МОЛОДИ́Й, МОЛОДИ́К рідше, КНЯЗЬ фольк. (під час весілля); СВА́ТАЧ розм. (той, хто сватається). Весільним столом котився сміх.. Словник синонімів української мови
- суджений — Су́джений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- суджений — СУ́ДЖЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до суди́ти. Найнеймовірніші чутки гасали по селах та хуторах: німці.. палять хліба в Грунському районі, вирубують ліси, щоб не заводилися партизани: ті, що були розкуркулені та суджені за Радянської влади... Словник української мови в 11 томах
- суджений — Суджений, -а, -е Суженый. Ой вечірняя зоря двоє діток привела: однеє родженеє, а другеє судженеє. н. п. Словник української мови Грінченка