1. Словник синонімів української мови

суджений

НАРЕЧЕ́НИЙ (чоловік стосовно до жінки, з якою має одружитися), ЖЕНИ́Х, СУ́ДЖЕНИЙ фольк.; МОЛОДИ́Й, МОЛОДИ́К рідше, КНЯЗЬ фольк. (під час весілля); СВА́ТАЧ розм. (той, хто сватається). Весільним столом котився сміх.. Родичі нареченого перепивають родичів молодої (А. Хорунжий); Король випив поперед усього за молоду княгиню та за молодого жениха (І. Нечуй-Левицький); — Чий же то сивий кінь у дворі стоїть? Се ж того козака, що ми бачили, ..се ж твого судженого! (П. Куліш); На весіллі хтось чарку розбив, — Молода на посаді сумує, Молодий смутно чоло схилив; — Не журіться, то щастя віщує! (Леся Українка); Наїхали старости й молодик за ними (Т. Шевченко); (Олена:) Мамо, пора молодим князю і княгині постіль слати! (М. Кропивницький); Перший сватач був син статечної попівської родини. Родичі були раді його сватанню (Н. Кобринська).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. суджений — су́джений 1 дієприкметник від: суди́ти су́джений 2 іменник чоловічого роду, істота наречений Орфографічний словник української мови
  2. суджений — Наречений, молодий; коханий; (судом) засуджений. Словник синонімів Караванського
  3. суджений — див. наречений Словник синонімів Вусика
  4. суджений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. теп. і мин. ч. до судити. || суджено, безос. присудк. сл. 2》 у знач. ім. суджений, -ного, ч.; суджена, -ної, ж., розм. Призначений (призначена) долею; наречений (наречена). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. суджений — Наречений, призначений, приділений, приречений Словник чужослів Павло Штепа
  6. суджений — СУ́ДЖЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до суди́ти. Найнеймовірніші чутки гасали по селах та хуторах: німці .. палять хліба в Грунському районі, вирубують ліси, щоб не заводилися партизани: ті, що були розкуркулені та суджені за Радянської влади... Словник української мови у 20 томах
  7. суджений — су́джений: ◊ від су́дженого не втече́ш від долі не втечеш (Франко) (м, ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. суджений — Су́джений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. суджений — СУ́ДЖЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до суди́ти. Найнеймовірніші чутки гасали по селах та хуторах: німці.. палять хліба в Грунському районі, вирубують ліси, щоб не заводилися партизани: ті, що були розкуркулені та суджені за Радянської влади... Словник української мови в 11 томах
  10. суджений — Суджений, -а, -е Суженый. Ой вечірняя зоря двоє діток привела: однеє родженеє, а другеє судженеє. н. п. Словник української мови Грінченка