1. Словник української мови в 11 томах

суджений

СУ́ДЖЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до суди́ти.

Найнеймовірніші чутки гасали по селах та хуторах: німці.. палять хліба в Грунському районі, вирубують ліси, щоб не заводилися партизани: ті, що були розкуркулені та суджені за Радянської влади, тікають із тюрем (Тют., Вир, 1964, 300);

— В моїй долі є страшенне, безщасне непорозуміння, яке оплутало моє життя, зламало суджений мені талан (Стар., Облога.., 1961, 87);

Того, що суджене, боятися не треба (Мисик, Біля криниці, 1967, 312);

// су́джено, безос. присудк. сл.

Микита — це був теж коновод з їх товариства. Його піймано, суджено (Гр., II, 1963, 278);

[Жірондист:] Кожний в світі може тільки жити або вмирати, третього ж — нічого не суджено на сьому світі людям (Л. Укр., II, 1951, 179).

2. у знач. ім. су́джений, ного, ч.; су́джена, ної, ж., розм. Призначений (призначена) долею; наречений (наречена).

[Маруся:] Мій суджений, мабуть, ще десь на припічку кашу їсть (Кроп., І, 1958, 94);

Дружки й світилки, як побачили Оксаниного судженого, оплакували товаришку та більше сумних пісень співали, ніж весільних (Іщук, Вербівчани, 1961, 35);

— Мамко, я збираюся шукати мою суджену. — Не йди, синку, нікуди. Ти можеш і тут оженитися (Три золоті сл., 1968, 107).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. суджений — су́джений 1 дієприкметник від: суди́ти су́джений 2 іменник чоловічого роду, істота наречений Орфографічний словник української мови
  2. суджений — Наречений, молодий; коханий; (судом) засуджений. Словник синонімів Караванського
  3. суджений — див. наречений Словник синонімів Вусика
  4. суджений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. теп. і мин. ч. до судити. || суджено, безос. присудк. сл. 2》 у знач. ім. суджений, -ного, ч.; суджена, -ної, ж., розм. Призначений (призначена) долею; наречений (наречена). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. суджений — Наречений, призначений, приділений, приречений Словник чужослів Павло Штепа
  6. суджений — СУ́ДЖЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до суди́ти. Найнеймовірніші чутки гасали по селах та хуторах: німці .. палять хліба в Грунському районі, вирубують ліси, щоб не заводилися партизани: ті, що були розкуркулені та суджені за Радянської влади... Словник української мови у 20 томах
  7. суджений — су́джений: ◊ від су́дженого не втече́ш від долі не втечеш (Франко) (м, ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. суджений — НАРЕЧЕ́НИЙ (чоловік стосовно до жінки, з якою має одружитися), ЖЕНИ́Х, СУ́ДЖЕНИЙ фольк.; МОЛОДИ́Й, МОЛОДИ́К рідше, КНЯЗЬ фольк. (під час весілля); СВА́ТАЧ розм. (той, хто сватається). Весільним столом котився сміх.. Словник синонімів української мови
  9. суджений — Су́джений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. суджений — Суджений, -а, -е Суженый. Ой вечірняя зоря двоє діток привела: однеє родженеє, а другеє судженеє. н. п. Словник української мови Грінченка