1. Словник української мови в 11 томах

судження

СУ́ДЖЕННЯ, я, с.

1. Думка про що-небудь, погляд на щось; виклад своїх думок, поглядів.

Два роки без живого діла.. зробили графа ще більш різким у своїх судженнях про вищий світ (Стельмах, І, 1962, 617);

Судження читачів.. були категоричні. Або — захоплення книгою та надмірне її захвалювання, або — гострий осуд і в’їдливе глузування (Смолич, Розм. з лит., 1953, 74).

2. лог. Думка, в якій стверджується або заперечується що-небудь відносно предметів і явищ.

..уже найпростіше узагальнення, перше і найпростіше утворення понять (суджень, висновків etc.) означає пізнання людини все більш і більш глибокого об’єктивного зв’язку світу (Ленін, 29, 1972, 149);

Мисленням ми вважаємо активний процес відображення об’єктивної дійсності у поняттях, судженнях, умовиводах (Наука.., 9, 1969, 18).

∆ Категори́чне су́дження див. категори́чний.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. судження — су́дження іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. судження — [суджеин':а] -н':а, р. мн. -еин' Орфоепічний словник української мови
  3. судження — -я, с. 1》 Думка про що-небудь, погляд на щось; виклад своїх думок, поглядів. 2》 лог. Думка, в якій стверджується або заперечується що-небудь відносно предметів і явищ. Категоричне судження. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. судження — СУ́ДЖЕННЯ, я, с. 1. Думка про що-небудь, погляд на щось; виклад своїх думок, поглядів. Два роки без живого діла .. зробили графа ще більш різким у своїх судженнях про вищий світ (М. Стельмах); Судження читачів .. були категоричні. Словник української мови у 20 томах
  5. судження — В логіці висловлювання, осмислений вираз, в якому визначається щось про щось, може бути правильним або хибним; с. може бути твердженням, запереченням чи припущенням; значенням с. є думка (те, про що воно інформує). Універсальний словник-енциклопедія
  6. судження — СУДЖЕННЯ — форма мислення, в якій стверджується або заперечується що-небудь стосовно предметів і явищ, їхніх зв'язків і відношень. С. має властивість виражати або істину, або хибність. Мовним еквівалентом С. є розповідне речення. Якщо... Філософський енциклопедичний словник
  7. судження — ДУ́МКА (продукт мислення; те, що сповнює чиюсь свідомість), ДУ́МА, МИСЛЬ, ГА́ДКА, МІРКУВА́ННЯ, ІДЕ́Я, ПО́МИСЕЛ (ПО́МИСЛ) книжн., ДУ́МОНЬКА фольк.; ОЦІ́НКА, СУ́ДЖЕННЯ, ВРА́ЖЕННЯ, ПО́ГЛЯД, РОЗУМІ́ННЯ, ПОНЯ́ТТЯ, ПЕРЕКОНА́ННЯ, ТВЕ́РДЖЕННЯ, ГО́ЛОС зі сл. Словник синонімів української мови
  8. судження — рос. суждения найпростіша форма вираження змісту поняття, логіки мислення, в якій стверджується або заперечується певна дія пізнання. В С. виражається зв'язок між поняттями, розкривається їхній зміст, дається визначення. Eкономічна енциклопедія