судження

СУДЖЕННЯ — форма мислення, в якій стверджується або заперечується що-небудь стосовно предметів і явищ, їхніх зв'язків і відношень. С. має властивість виражати або істину, або хибність. Мовним еквівалентом С. є розповідне речення. Якщо в С. стверджується чи заперечується те, що є в дійсності, то воно істинне, у противному разі — хибне. Здатність С. бути істинним або хибним називається істиннісним значенням С. До С. не належать речення, які не можна схарактеризувати як істинні або хибні (питальні, наказові тощо). Складовими частинами С. виступають суб'єкт (S), предикат (Р) і зв'язка ("є", "не є") С. уб'єкт і предикат називаються термінами С. Якщо до складу С. входять тільки два терміни, воно називається простим, якщо більше — складним. Властивість С. бути ствердним або заперечним називається якістю С., а обсяг, в якому береться суб'єкт С., — кількістю. За кількістю і якістю, взятих разом, прості С. поділяються на загальноствердні (А), загальнозаперечні (Е), частковоствердні (І) і частковозаперечні (О). Складні С. утворюються з простих за допомогою логічних зв'язок "і" (кон'юнкція), "або" (диз'юнкція), "якщо.., то..." (Імплікація), "якщо і тільки якщо.., то..." (еквіваленція, або подвійна імплікація). Істинність або хибність складних С. залежить від значень істинності простих С., що входять до їхнього складу. У сучасних логічних теоріях замість терміна "С." вживають термін "висловлювання", але багато авторів небезпідставно вважають їх синонімами.

Д. Кирик

Джерело: Філософський енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. судження — су́дження іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. судження — [суджеин':а] -н':а, р. мн. -еин' Орфоепічний словник української мови
  3. судження — -я, с. 1》 Думка про що-небудь, погляд на щось; виклад своїх думок, поглядів. 2》 лог. Думка, в якій стверджується або заперечується що-небудь відносно предметів і явищ. Категоричне судження. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. судження — СУ́ДЖЕННЯ, я, с. 1. Думка про що-небудь, погляд на щось; виклад своїх думок, поглядів. Два роки без живого діла .. зробили графа ще більш різким у своїх судженнях про вищий світ (М. Стельмах); Судження читачів .. були категоричні. Словник української мови у 20 томах
  5. судження — В логіці висловлювання, осмислений вираз, в якому визначається щось про щось, може бути правильним або хибним; с. може бути твердженням, запереченням чи припущенням; значенням с. є думка (те, про що воно інформує). Універсальний словник-енциклопедія
  6. судження — ДУ́МКА (продукт мислення; те, що сповнює чиюсь свідомість), ДУ́МА, МИСЛЬ, ГА́ДКА, МІРКУВА́ННЯ, ІДЕ́Я, ПО́МИСЕЛ (ПО́МИСЛ) книжн., ДУ́МОНЬКА фольк.; ОЦІ́НКА, СУ́ДЖЕННЯ, ВРА́ЖЕННЯ, ПО́ГЛЯД, РОЗУМІ́ННЯ, ПОНЯ́ТТЯ, ПЕРЕКОНА́ННЯ, ТВЕ́РДЖЕННЯ, ГО́ЛОС зі сл. Словник синонімів української мови
  7. судження — СУ́ДЖЕННЯ, я, с. 1. Думка про що-небудь, погляд на щось; виклад своїх думок, поглядів. Два роки без живого діла.. зробили графа ще більш різким у своїх судженнях про вищий світ (Стельмах, І, 1962, 617); Судження читачів.. були категоричні. Словник української мови в 11 томах
  8. судження — рос. суждения найпростіша форма вираження змісту поняття, логіки мислення, в якій стверджується або заперечується певна дія пізнання. В С. виражається зв'язок між поняттями, розкривається їхній зміст, дається визначення. Eкономічна енциклопедія