трактувати
Трактува́ти (кого?, що?).
1. Сприймати, оцінювати, ставитися (до когось, чогось). Наші люди не вміють її [Кобринську] цінити, і єсли би поляки таку жінку мали, вони би її інакше трактували (Коб., Листи, 59, 367); Молитов знав стільки, що й сам дяк, а своїх сільських товаришів, що не підходили йому під пару, трактував із легковаженням (Коб., Земля, 225).
2. Пригощати, частувати. І так з одної сторони терор, а з другої горівка, пиво, ковбаси і дриглі виборчі та оселедці, якими збаламучених виборців трактовано публично в паньскій хаті, в пропінациїі — як яло ся — в... польскій чительни, мимо того, що закон про охорону свободи виборів такі публичні трактамента забороняє (Б., 1907, 95, 2); І здибує він мене нераз то тут, то там, трактує тютюном і все мені говорить: "Лелічко, — каже, - дуже мене за вами серце болить!“ (Коб., Некультурна, 83)
// пол. traktować — 1) трактувати, обговорювати, 2) ставитися до когось, чогось, поводитися з кимсь, чимсь, 3) заст. частувати, пригощати, traktament — заст. пригощання, частування; порівн. трактувати, лат. -1) обмірковувати науково якусь тему; 2) договорюватися з ким; 3) вітати, вгощати кого чим (СЧС, 431).
Потрактува́ти, трактувати. Пригостити. Ви би прийшли до мене сеї зими раз, пане Маковей [...] І потрактую Вас чаєм російським тонким (один патріот укра[їнський] післав з Москви), і переглянете всю і всю кореспонденцію мою за цілий той час, і вже (Коб., Листи, 126, 514); Ішли з музикою, аби заграти панові й погуляти в його чеснім домі, аби потрактувати його і його челядь доброю горівкою, приправленою медом і корінням (Коб., Земля, 232)
// пол. potraktować — 1) поставитися (до когось, чогось) певним чином, сприйняти, прийняти 2) заст. пригостити; див. іще трактувати.
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.