штивно
Шти́вно. Присл. до штивний. Все стояло непорушно, штивно, пило спокій ночі, що наближалася повільним кроком і гіпнотизувала все магічним місячним світлом (Коб., Земля, 280)
// див. штивний.
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.