ігла
Ігла́. Голка У вислові ігли годі пропустити — дуже тісно, людно, напхом напхано. І “омнібусам”, і фіякрам черновецким не веде ся добре, зате трамваєвий завід процвитає неабияк. Особливо еліті вози переповнені, бо публика їде до Прута; в возах такий натовп, що душу витискають, часом два-три вози, що їдуть близько один за другим, так заняті, що й ігли годі пропустити (Б., 1907, 93, 3)
// пол. igła — голка, рос. игла — голка.
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.