банкомат

(англ. bапder)

електронний термінальний пристрій, з’єднаний банківським комп’ютером і призначений для одержання клієнтом готівки зі свого рахунка та одержання довідок за ним. Доступ до користування банкоматом забезпечується виданою банком спеціальною кредитною карткою.

Значення в інших словниках

1. банкомат — банкома́т іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. банкомат — [банкомат] -а, м. (на) -т'і, мн. -тие, -т'іў  Орфоепічний словник української мови
3. банкомат — -а, ч., спец. Спеціальний пристрій для автоматичного видавання грошей за кредитною карткою в межах визначеного для власника картки ліміту.  Великий тлумачний словник сучасної мови