бойкот

(англ. bоycott)

1. прийом політичної та економічної боротьби, який полягає у припиненні відносин з державою, окремими особами, в ігноруванні їх.

2. цілеспрямована кампанія, спрямована на переконання людей не вести торгівлю з фірмою, що зайнята у трудовому спорі.

Значення в інших словниках

1. бойкот — бойко́т іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. бойкот — Форма економічної та політичної боротьби, що заключається у повній або частковій відмові від відносин з іншими особами, організаціями або державами, від участі у яких-небудь організаціях...  Словник із соціальної роботи
3. бойкот — -у, ч. Спосіб політичної та економічної боротьби, що полягає в повному припиненні стосунків з якою-небудь державою, організацією, установою або окремою особою. || розм. Припинення стосунків з ким-небудь як міра покарання, знак протесту та ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. бойкот — БОЙКО́Т, у, ч. Спосіб політичної та економічної боротьби, що полягає в повному припиненні стосунків з якою-небудь державою, організацією, установою чи окремою особою. У 1902 р. селяни розпочали масовий бойкот жнив, що охопив понад 100 тис.  Словник української мови у 20 томах
5. бойкот — бойко́т (англ. boycott) 1. Спосіб політичної або економічної боротьби, цю полягає в повній або частковій відмові від зносин з будь-якою особою, організацією, державою, від участі в тих або інших організаціях, органах тощо.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. бойкот — Бойко́т, -ту, -тові  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. бойкот — БОЙКО́Т, у, ч. Спосіб політичної та економічної боротьби, що полягає в повному припиненні стосунків з якою-небудь державою, організацією, установою або окремою особою. Пітер і Москва, майже всі більшовики були за бойкот III Думи..  Словник української мови в 11 томах
8. бойкот — рос. бойкот (англ. boycott від прізвища управителя маєтку Ч.-К. Бойкота, щодо якого в 1880 р. вперше в історії ірландські орендарі застосували цей захід) —...  Eкономічна енциклопедія