бойкот
БОЙКО́Т, у, ч. Спосіб політичної та економічної боротьби, що полягає в повному припиненні стосунків з якою-небудь державою, організацією, установою або окремою особою.
Пітер і Москва, майже всі більшовики були за бойкот III Думи.. (Ленін, 27, 1951, 10);
// розм. Припинення стосунків з ким-небудь як міра покарання, знак протесту та ін.
Жахливий бойкот і прокльони, якими братство загрожувало своєму свавільному членові, вмить оберталися на мильні бульбашки (Тулуб, Людолови, І, 1957, 203).
Словник української мови (СУМ-11)