гомеостаз —
гомеоста́з іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
гомеостаз —
(гомеостазіс; від грецьк. homoios – подібний і stasis – нерухомість) здатність відкритої системи зберігати значення суттєвих змінних у певних межах, незважаючи на впливи (зміни, збурення) середовища її функціонування.
Моделювання економіки. Тлумачний словник
гомеостаз —
Стійкість метаболічних процесів організму.
Словник термінів з агрофітоценології
гомеостаз —
-у, ч. Відносна сталість фізико-хімічних та біологічних властивостей внутрішнього середовища організму людини й тварин (сталість складу крові, температури тіла).
Великий тлумачний словник сучасної мови
гомеостаз —
ГОМЕОСТА́З, у, ч., біол. Стан відносної стабільності внутрішнього середовища біологічних систем різних рівнів організації. Будь-який живий організм, у тому числі рослинний...
Словник української мови у 20 томах
гомеостаз —
гомеоста́з (від гомео... і ...стаз) відносна сталість фізико-хімічних та біологічних властивостей внутрішньо тварин (сталість складу крові, температури тіла).
Словник іншомовних слів Мельничука
гомеостаз —
Здатність організму підтримувати сталість внутрішнього середовища, можлива завдяки взаємодії систем організму, гол. чином нервової, гормональної та імунної.
Універсальний словник-енциклопедія
гомеостаз —
рос. гомеостаз (від грец. homoios — подібний і stasis — нерухомість) — тип динамічної рівноваги, що характерний для складних саморегулюючих систем і складається з істотно важливих для збереження системи параметрів у доступних межах.
Eкономічна енциклопедія