абревіатура

рос. аббревиатура

(італ. abbreviatura — короткий, від латин. abbrevio — скорочую) — 1. Скорочення кількох слів і з'єднання в одне складноскорочене слово. А. вживається здебільшого у назвах установ, організацій, держав, посад і є характерною для ділових і газетних жанрів мови. А. бувають таких типів: літерні або ініціальні — складаються з перших літер кількох слів, сприймаються (тлумачаться) як один звук кожна (напр.: США — Сполучені Штати Америки); складові, коли від кожного слова береться перший склад (напр.: лікнеп — ліквідація неписьменності), часткові, де скорочено тільки перше слово або кілька слів, крім останнього (напр.: медсестра — медична сестра); мішані (напр.: ЧАЕС — Чорнобильська атомна електростанція). Є А., запозичені з чужих мов (напр.: країни Бенілюксу — Бельгія, Нідерланди, Люксембург). 2. Знаки скороченого нотного письма.

Значення в інших словниках

1. абревіатура — Як відомо, абревіатура – це складне скорочене слово. Бувають літерна абревіатура (СНД, УТН), звукова (дот), почасткова (військкомат, лінкор), комбінована (райвно).  «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
2. абревіатура — абревіату́ра іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
3. абревіатура — [абреив'іатура] -рие, д. і м. -р'і  Орфоепічний словник української мови
4. абревіатура — (від лат. Abbrevio — скорочую) — знаки скорочення і спрощення нотного запису. А. використовується для позначення: повторень частини п’єси або окремих тактів, груп нот, подвоєння звуків, перенесення їх вгору або вниз на октаву, інструментів у партитурі...  Словник-довідник музичних термінів
5. абревіатура — -и, ж. 1》 Складноскорочене слово, утворене з початкових складів або з перших літер слів словосполучення. 2》 Знаки скорочення нотного письма.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. абревіатура — АБРЕВІАТУ́РА, и, ж., лінгв. Слово, утворене скороченням двох або кількох слів, складів чи літер, напр.: райрада, ВАК, ООН. Він користувався в значній мірі готовою вже поезією мови, готовим запасом абстракцій і абревіатур (І.  Словник української мови у 20 томах
7. абревіатура — абревіату́ра (італ. abbreviature, від лат. abbrevio – скорочую) 1. Складноскорочене слово, утворене з початкових складів або з перших літер слів словосполучення. 2. Знаки скорочення нотного письма.  Словник іншомовних слів Мельничука
8. абревіатура — АБРЕВІАТУ́РА, и, ж. Слово, що становить скорочення двох або кількох слів, напр.: колгосп, райвиконком. Він користувався в значній мірі готовою вже поезією мови, готовим запасом абстракцій і абревіатур (Фр.  Словник української мови в 11 томах