кандидатура

рос. кандидатура

особа, яку визнано претендентом на призначення на посаду, на обрання до виборного органу або до прийому в якусь організацію.

Значення в інших словниках

1. кандидатура — кандидату́ра іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. кандидатура — [кандиедатура] -рие, д. і м. -р'і  Орфоепічний словник української мови
3. кандидатура — -и, ж. 1》 Особа, названа або висунута як кандидат (у 1 знач.); кандидат. 2》 Право або можливість для кого-небудь виступати як кандидат (у 1 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. кандидатура — кандидату́ра церк. випробувальний період у монастирі; період перед облечинами (триває від півроку до двох років)(м, ср, ст)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. кандидатура — кандидату́ра (від лат. candidates – кандидат) особа, яку намічено до призначення на посаду, до обрання у виборний орган або до прийому в якусь організацію.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. кандидатура — КАНДИДА́Т (той, кого намічено для обрання, призначення або прийому кудись); КАНДИДАТУ́РА (особа, названа або висунута як кандидат); ПРЕТЕНДЕ́НТ (той, хто претендує на щось, хто має підстави одержати щось, заволодіти чимось). Він..  Словник синонімів української мови
7. кандидатура — КАНДИДАТУ́РА, и, ж. 1. Особа, названа або висунута як кандидат (у 1 знач.); кандидат. Кандидатура була гідною: дівчина серйозна, здібна, встигає з усіх дисциплін (В ім’я Вітч., 1954, 18).  Словник української мови в 11 томах