коефіцієнт

рос. коэффициент

той, що виробляє) — 1. Показник, фактор, параметр, що являє собою відношення двох однорідно обчислених величин. 2. Сталий або відомий числовий множник при іншій, звичайно змінній або невідомій величині. 3. Відношення двох значень незмінної величини. Напр., К. зайнятості населення у суспільному виробництві — відношення загальної чисельності працездатного населення до числа людей, зайнятих суспільною працею.

Значення в інших словниках

1. коефіцієнт — коефіціє́нт іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. коефіцієнт — [коеиф'іц'ійент] -нта, м. (на) -н'т'і, мн. -нтие, -н'т'іў  Орфоепічний словник української мови
3. коефіцієнт — -а, ч. 1》 Числовий або літерний множник у функціональній залежності. || Число, на яке слід помножити яку-небудь величину, щоб дістати величину, потрібну за даних умов. Коефіцієнт збитковості. Коефіцієнт обороту.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. коефіцієнт — Сучинник  Словник чужослів Павло Штепа
5. коефіцієнт — КОЕФІЦІЄ́НТ, а, ч. 1. мат. Числовий або літерний множник в алгебричному виразі. Виражений цифрами співмножник, поставлений перед літерними співмножниками, називається коефіцієнтом одночлена (з навч. літ.  Словник української мови у 20 томах
6. коефіцієнт — коефіціє́нт [від ко... і лат. efficiens (efficientis) – той, що виробляє] 1. Сталий або відомий множник при іншій, звичайно змінній або невідомій величині. 2. Відношення двох значень фізичної величини. Напр.  Словник іншомовних слів Мельничука
7. коефіцієнт — Коефіціє́нт, -та; -є́нти, -нтів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. коефіцієнт — КОЕФІЦІЄ́НТ, а, ч. 1. Числовий або літерний множник в алгебричному виразі. Виражений цифрами співмножник, поставлений перед буквеними співмножниками, називається коефіцієнтом одночлена (Алг.  Словник української мови в 11 томах