Значення в інших словниках
-
коефіцієнт —
коефіціє́нт іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
-
коефіцієнт —
[коеиф'іц'ійент] -нта, м. (на) -н'т'і, мн. -нтие, -н'т'іў
Орфоепічний словник української мови
-
коефіцієнт —
-а, ч. 1》 Числовий або літерний множник у функціональній залежності. || Число, на яке слід помножити яку-небудь величину, щоб дістати величину, потрібну за даних умов. Коефіцієнт збитковості. Коефіцієнт обороту.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
коефіцієнт —
КОЕФІЦІЄ́НТ, а, ч. 1. мат. Числовий або літерний множник в алгебричному виразі. Виражений цифрами співмножник, поставлений перед літерними співмножниками, називається коефіцієнтом одночлена (з навч. літ.
Словник української мови у 20 томах
-
коефіцієнт —
коефіціє́нт [від ко... і лат. efficiens (efficientis) – той, що виробляє] 1. Сталий або відомий множник при іншій, звичайно змінній або невідомій величині. 2. Відношення двох значень фізичної величини. Напр.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
коефіцієнт —
Коефіціє́нт, -та; -є́нти, -нтів
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
коефіцієнт —
КОЕФІЦІЄ́НТ, а, ч. 1. Числовий або літерний множник в алгебричному виразі. Виражений цифрами співмножник, поставлений перед буквеними співмножниками, називається коефіцієнтом одночлена (Алг.
Словник української мови в 11 томах
-
коефіцієнт —
рос. коэффициент той, що виробляє) — 1. Показник, фактор, параметр, що являє собою відношення двох однорідно обчислених величин. 2. Сталий або відомий числовий множник при іншій, звичайно змінній або невідомій величині.
Eкономічна енциклопедія