коефіцієнт
КОЕФІЦІЄ́НТ, а, ч.
1. Числовий або літерний множник в алгебричному виразі.
Виражений цифрами співмножник, поставлений перед буквеними співмножниками, називається коефіцієнтом одночлена (Алг., І, 1956, 43);
// Число, на яке слід помножити яку-небудь величину, щоб дістати величину, потрібну за даних умов.
Коефіцієнт використання устаткування,
2. Величина, що визначає яку-небудь властивість фізичного тіла.
Головна його [годинника] частина — стрижні, зроблені з особливого металевого сплаву з великим коефіцієнтом розширення (Цікава фізика.., 1950, 161);
Коефіцієнт тертя.
∆ Коефіціє́нт ко́ри́сної ді́ї — відношення кількості корисної роботи, виконаної яким-небудь механізмом, до кількості витраченої ним енергії; видатність ( див. вида́тність²).
Число, що показує, яку частину всієї виконаної роботи становить корисна робота, називається коефіцієнтом корисної дії (Фізика, І, 1957, 111);
У дизельних двигунах за низької температури різко падає коефіцієнт корисної дії (Знання.., 10, 1966, 7).
Словник української мови (СУМ-11)