кожа —
КО́ЖА, і, ж., діал. Шкіра, шкура. Добрий пастир овець стриже, але кожі не здира (прислів'я); Входе [входить] тихо Герасим, а за ним Савка, несе на плечах здоровий мішок з кожі (І. Карпенко-Карий); Кожі Микита м'яв (П. Тичина); * У порівн.
Словник української мови у 20 томах
кожа —
Ко́жа, -жі ж. Кожа. Вловіть ту щуку та потіль бить, покіль та щучина кожа облізе. Рудч. Ск. II. 53.
Словник української мови Грінченка