кожа
КО́ЖА, і, ж., діал.
Шкіра, шкура.
Добрий пастир овець стриже, але кожі не здира (прислів'я);
Входе [входить] тихо Герасим, а за ним Савка, несе на плечах здоровий мішок з кожі (І. Карпенко-Карий);
Кожі Микита м'яв (П. Тичина);
* У порівн. Не злякався Кожум'яка І боротися почав. Повертав борця і важив, Потім, наче кожу, м'яв. І нарешті, наче бочку, Ухопив і кинув вмить. На землі без руху мертвий Печеніг-борець лежить (О. Олесь).
Словник української мови (СУМ-20)