1. Словник української мови у 20 томах

кожа

КО́ЖА, і, ж., діал.

Шкіра, шкура.

Добрий пастир овець стриже, але кожі не здира (прислів'я);

Входе [входить] тихо Герасим, а за ним Савка, несе на плечах здоровий мішок з кожі (І. Карпенко-Карий);

Кожі Микита м'яв (П. Тичина);

* У порівн. Не злякався Кожум'яка І боротися почав. Повертав борця і важив, Потім, наче кожу, м'яв. І нарешті, наче бочку, Ухопив і кинув вмить. На землі без руху мертвий Печеніг-борець лежить (О. Олесь).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кожа — див. кора Словник синонімів Вусика
  2. кожа — моск. шкіра шкіра, шкірка, шкірдчка, (вівці) чунтук (кози) багдаль (ягня) линтвар Словник чужослів Павло Штепа
  3. кожа — КО́ЖА, і, ж., діал. Шкіра, шкура. Кожі Микита м’яв (Тич., І, 1957, 85). Словник української мови в 11 томах
  4. кожа — Ко́жа, -жі ж. Кожа. Вловіть ту щуку та потіль бить, покіль та щучина кожа облізе. Рудч. Ск. II. 53. Словник української мови Грінченка