коефіцієнт
КОЕФІЦІЄ́НТ, а, ч.
1. мат. Числовий або літерний множник в алгебричному виразі.
Виражений цифрами співмножник, поставлений перед літерними співмножниками, називається коефіцієнтом одночлена (з навч. літ.);
Професорові подавали [практиканти] вже обраховані математичні дані – зважені криві, моди, покажчики найменших ухилів та таблиці з коефіцієнтами кореляції (М. Івченко);
Нестор глянув на мене, прицмокнув губами, наче звірився з відповіддю у конспекті й переконався, що коефіцієнти сходяться (Любко Дереш);
// Число, на яке слід помножити яку-небудь величину, щоб отримати величину, потрібну за даних умов.
Рішення запроваджувати передові методи для інтенсифікації нафтовидобутку і досягнення високого коефіцієнта нафтовилучення на той час було дуже сміливим (з наук.-попул. літ.);
Коефіцієнт використання наявного обладнання визначають як відношення кількості одиниць діючого обладнання до кількості наявного обладнання (з навч. літ.).
2. фіз. Величина, що визначає яку-небудь властивість фізичного тіла.
Головна частина годинника – стрижні, зроблені з особливого металевого сплаву з великим коефіцієнтом розширення (з наук.-попул. літ.);
Коефіцієнт тертя завжди менший від одиниці і характеризує поверхні обох тіл, що труться (з навч. літ.).
3. перен., розм. Рівень чого-небудь.
Мій бідолашний мозок усе ще відмовлявся вірити в реальність подій. Абсурдність перевищувала допустимий коефіцієнт (І. Росоховатський);
Коефіцієнт некорисної дії всіх цих закликів – підводитися з колін, прокидатися, читати історію з бромом і т. п. просто вже катастрофічний (Л. Костенко);
– Як ти вже, мабуть, здогадуєшся, твої здібності та коефіцієнт корисності нашому суспільству – мінімальні (І. Роздобудько).
△ (1) Валю́тний коефіціє́нт – курсове співвідношення в цінах та грошових сумах різних валют.
Валютні коефіцієнти є засобом переведення національної валюти в іноземну і навпаки (з навч. літ.);
(2) Коефіціє́нт кори́сної ді́ї – відношення кількості корисної роботи, виконаної яким-небудь механізмом, до кількості витраченої ним енергії; видатність (див. вида́тність²).
– Ми звели всі витрати до мінімуму, – пояснював нам екскурсовод. – Коефіцієнт корисної дії в них [роботів] дуже високий (А. Дімаров);
Отто Дізель, винахідник двигуна, що зветься сьогодні його іменем, мріяв про ідеальний двигун на 75 або й 90 відсотків коефіцієнта корисної дії (П. Загребельний).
Значення в інших словниках
- коефіцієнт — коефіціє́нт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- коефіцієнт — [коеиф'іц'ійент] -нта, м. (на) -н'т'і, мн. -нтие, -н'т'іў Орфоепічний словник української мови
- коефіцієнт — -а, ч. 1》 Числовий або літерний множник у функціональній залежності. || Число, на яке слід помножити яку-небудь величину, щоб дістати величину, потрібну за даних умов. Коефіцієнт збитковості. Коефіцієнт обороту. Великий тлумачний словник сучасної мови
- коефіцієнт — Сучинник Словник чужослів Павло Штепа
- коефіцієнт — коефіціє́нт [від ко... і лат. efficiens (efficientis) – той, що виробляє] 1. Сталий або відомий множник при іншій, звичайно змінній або невідомій величині. 2. Відношення двох значень фізичної величини. Напр. Словник іншомовних слів Мельничука
- коефіцієнт — Коефіціє́нт, -та; -є́нти, -нтів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- коефіцієнт — КОЕФІЦІЄ́НТ, а, ч. 1. Числовий або літерний множник в алгебричному виразі. Виражений цифрами співмножник, поставлений перед буквеними співмножниками, називається коефіцієнтом одночлена (Алг. Словник української мови в 11 томах
- коефіцієнт — рос. коэффициент той, що виробляє) — 1. Показник, фактор, параметр, що являє собою відношення двох однорідно обчислених величин. 2. Сталий або відомий числовий множник при іншій, звичайно змінній або невідомій величині. Eкономічна енциклопедія