1. Великий тлумачний словник сучасної мови

коефіцієнт

коефіціє́нт

-а, ч.

1》 Числовий або літерний множник у функціональній залежності.

|| Число, на яке слід помножити яку-небудь величину, щоб дістати величину, потрібну за даних умов. Коефіцієнт збитковості. Коефіцієнт обороту.

2》 Величина, що визначає яку-небудь властивість фізичного тіла. Коефіцієнт тертя.

Коефіцієнт корисної дії — а) відношення кількості корисної роботи, виконаної яким-небудь механізмом, до кількості витраченої ним енергії; видатність (див. видатність2); б) (перен.) про ефективність, користь дій, діяльність кого-, чого-небудь.

3》 Кількісна характеристика. Коефіцієнт блокування. Коефіцієнт релевантності.

Валютний коефіцієнт — курсове співвідношення за переведення грошових сум та цін з однієї валюти в іншу.

Загальний коефіцієнт народжуваності — відношення кількості народжень за рік до середньої численності населення.

Коефіцієнт природного приросту населення — різниця коефіцієнтів народжуваності і смертності.

Коефіцієнт розумових здібностей — коефіцієнт, що його одержують від ділення віку розумового розвитку на хронологічний вік та множення на 100.

Коефіцієнт смертності — відношення загального числа померлих за рік до чисельності населення.

Коефіцієнт трудомісткості — затрати праці в розрахунку на одиницю виробленої продукції.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. коефіцієнт — коефіціє́нт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. коефіцієнт — [коеиф'іц'ійент] -нта, м. (на) -н'т'і, мн. -нтие, -н'т'іў Орфоепічний словник української мови
  3. коефіцієнт — Сучинник Словник чужослів Павло Штепа
  4. коефіцієнт — КОЕФІЦІЄ́НТ, а, ч. 1. мат. Числовий або літерний множник в алгебричному виразі. Виражений цифрами співмножник, поставлений перед літерними співмножниками, називається коефіцієнтом одночлена (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах
  5. коефіцієнт — коефіціє́нт [від ко... і лат. efficiens (efficientis) – той, що виробляє] 1. Сталий або відомий множник при іншій, звичайно змінній або невідомій величині. 2. Відношення двох значень фізичної величини. Напр. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. коефіцієнт — Коефіціє́нт, -та; -є́нти, -нтів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. коефіцієнт — КОЕФІЦІЄ́НТ, а, ч. 1. Числовий або літерний множник в алгебричному виразі. Виражений цифрами співмножник, поставлений перед буквеними співмножниками, називається коефіцієнтом одночлена (Алг. Словник української мови в 11 томах
  8. коефіцієнт — рос. коэффициент той, що виробляє) — 1. Показник, фактор, параметр, що являє собою відношення двох однорідно обчислених величин. 2. Сталий або відомий числовий множник при іншій, звичайно змінній або невідомій величині. Eкономічна енциклопедія