1. Словник української мови в 11 томах

коефіцієнт

КОЕФІЦІЄ́НТ, а, ч.

1. Числовий або літерний множник в алгебричному виразі.

Виражений цифрами співмножник, поставлений перед буквеними співмножниками, називається коефіцієнтом одночлена (Алг., І, 1956, 43);

// Число, на яке слід помножити яку-небудь величину, щоб дістати величину, потрібну за даних умов.

Коефіцієнт використання устаткування,

2. Величина, що визначає яку-небудь властивість фізичного тіла.

Головна його [годинника] частина — стрижні, зроблені з особливого металевого сплаву з великим коефіцієнтом розширення (Цікава фізика.., 1950, 161);

Коефіцієнт тертя.

∆ Коефіціє́нт ко́ри́сної ді́ї — відношення кількості корисної роботи, виконаної яким-небудь механізмом, до кількості витраченої ним енергії; видатність ( див. вида́тність²).

Число, що показує, яку частину всієї виконаної роботи становить корисна робота, називається коефіцієнтом корисної дії (Фізика, І, 1957, 111);

У дизельних двигунах за низької температури різко падає коефіцієнт корисної дії (Знання.., 10, 1966, 7).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. коефіцієнт — коефіціє́нт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. коефіцієнт — [коеиф'іц'ійент] -нта, м. (на) -н'т'і, мн. -нтие, -н'т'іў Орфоепічний словник української мови
  3. коефіцієнт — -а, ч. 1》 Числовий або літерний множник у функціональній залежності. || Число, на яке слід помножити яку-небудь величину, щоб дістати величину, потрібну за даних умов. Коефіцієнт збитковості. Коефіцієнт обороту. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. коефіцієнт — Сучинник Словник чужослів Павло Штепа
  5. коефіцієнт — КОЕФІЦІЄ́НТ, а, ч. 1. мат. Числовий або літерний множник в алгебричному виразі. Виражений цифрами співмножник, поставлений перед літерними співмножниками, називається коефіцієнтом одночлена (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах
  6. коефіцієнт — коефіціє́нт [від ко... і лат. efficiens (efficientis) – той, що виробляє] 1. Сталий або відомий множник при іншій, звичайно змінній або невідомій величині. 2. Відношення двох значень фізичної величини. Напр. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. коефіцієнт — Коефіціє́нт, -та; -є́нти, -нтів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. коефіцієнт — рос. коэффициент той, що виробляє) — 1. Показник, фактор, параметр, що являє собою відношення двох однорідно обчислених величин. 2. Сталий або відомий числовий множник при іншій, звичайно змінній або невідомій величині. Eкономічна енциклопедія