компроміс

рос. компромисс

1. Домовленість з противником на основі взаємних поступок. 2. Пристосування до обставин, пов'язане з відмовою від особистих переконань. 3. У римському праві — угода про третейський розгляд справи.

Значення в інших словниках

1. компроміс — компромі́с іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. компроміс — Згода у поглядах на що-небудь, яка досягається між людьми за рахунок їх взаємних поступок. англ. Compromise; нім. Kompromiß m -sses, -sse; угор. kompromisszum; рос. компромисс.  Словник із соціальної роботи
3. компроміс — див. ПОСТУПКА.  Словник синонімів Караванського
4. компроміс — [компроум’іс] -су, м. (на) -с'і, мн. -сие, -с'іў  Орфоепічний словник української мови
5. компроміс — -у, ч. Згода з ким-небудь у чомусь, що досягається взаємними поступками; поступка заради досягнення мети. Іти (піти) на компроміс — поступатися чимось заради досягнення мети.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. компроміс — Узгода, супоступка  Словник чужослів Павло Штепа
7. компроміс — КОМПРОМІ́С, у, ч. Угода, якої досягають взаємними поступками; поступка заради досягнення мети. Лібералізм держиться тільки компромісами з різнорідними, ворожими собі силами (І. Франко); Ніяких компромісів, ніяких примирень не може бути.  Словник української мови у 20 томах
8. компроміс — компромі́с (від лат. compromissum – угода, згода) 1. Згода, порозуміння з противником, досягнуті шляхом взаємних поступок. 2. Пристосування до обставин, пов’язане з відмовою від особистих переконань. 3. У римському праві – угода про третейський розгляд справи.  Словник іншомовних слів Мельничука
9. компроміс — Порозуміння, досягнуте внаслідок взаємних поступок; також відмова від власних поглядів, зречення від чогось задля певної користі чи вигоди.  Універсальний словник-енциклопедія
10. компроміс — КОМПРОМІС (від лат. compromissum — угода, згода) — згода, порозуміння супротивників, досягнуті шляхом взаємних поступок.  Філософський енциклопедичний словник
11. компроміс — ПО́СТУПКА (зменшення, зниження вимог до когось, чогось), ЗНИ́ЖКА розм., КОМПРОМІ́С книжн. (Функе:) Я згоден на цей шлюб, якщо ви, люб'язний сусіде, зробите мені маленьку поступку (І.  Словник синонімів української мови
12. компроміс — Компромі́с, -су; -мі́си, -сів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
13. компроміс — КОМПРОМІ́С, у, ч. Згода з ким-небудь у чомусь, що досягається взаємними поступками; поступка заради досягнення мети. Лібералізм держиться тільки компромісами з різнорідними, ворожими собі силами (Фр.  Словник української мови в 11 томах