компроміс
КОМПРОМІ́С, у, ч.
Угода, якої досягають взаємними поступками; поступка заради досягнення мети.
Лібералізм держиться тільки компромісами з різнорідними, ворожими собі силами (І. Франко);
Ніяких компромісів, ніяких примирень не може бути. Боротьба до повної перемоги (В. Винниченко);
– Я пропоную вам компроміс: я відкриваю вам вільний вихід з маєтку й зобов'язуюся не переслідувати вас, а ви... ви за це даруєте мені життя... (Ю. Смолич);
Франц і сам не знає, як він ... не пішов на компроміс зі своєю совістю (Б. Антоненко-Давидович);
Він відкидає будь-які компроміси і твердо наполягає на шлюбові, як неодмінній умові примирення (О. Авраменко, В. Авраменко).
Словник української мови (СУМ-20)